Перитоніт — Причини перитоніту — Симптоми перитоніту — Діагностика

Перитоніт — запалення париетального і вісцерального листків очеревини, що супроводжується важким загальним станом організму. Здебільшого він вимагає термінової медичної допомоги, так як загрожує життю пацієнта. У випадках несвоєчасного або неадекватного лікування може бути дуже несприятливий прогноз. Це гострий стан, майже, що завжди вимагає хірургічного втручання.

Перитоніт — причини

Перитоніт може виникнути через бактеріального інфікування або впливу агресивних агентів, які не мають інфекційного характеру: панкреатичного соку, шлункового соку, сечі, жовчі, крові.

Найчастіше перитоніт — це результат деструкції органів в черевній порожнині (при гострому панкреатиті, кишкової непрохідності, апендициті, розриві дивертикула товстого кишечника), після чого в черевну порожнину потрапляють гній або калові маси, що містять бактерії. Рідше причиною можуть послужити поранення черевної порожнини, при яких інфекція ззовні заноситься або туди потрапляє вміст пошкоджених порожнистих органів. Іноді перитоніт виникає після гематогенного поширення інфекції з вогнищ в тканинах і органах.

Перитоніт, як правило, розвивається швидко і гостро. При відсутності відповідного лікування, хворий може померти через 23 дня з початку запального процесу.

↑ зміст

Перитоніт — симптоми

Симптоми цього захворювання включають в себе: втрату апетиту, нудоту, блювоту, різку біль в животі, що підсилюється при зміні положення, різкий підйом температури, який супроводжується пітливістю і ознобом. При огляді виявляється частий пульс, іноді падає артеріальний тиск, твердий болючий живіт. На рентгені черевної порожнини можна побачити розтягнуті, заповнені рідиною петлі кишечника; коли хворий знаходиться у вертикальному положенні — скупчення під діафрагмою повітря, що вказує на перфорацію порожнистих органів.

↑ зміст

Перитоніт — діагностика

Перитоніт ще можна відрізнити по ослабленню болю на одну-дві години після першого нападу, а потім вона повертається. Правильно проведена діагностика перитоніту в першу добу є запорукою успішного лікування. Доктор вивчає історію хворого, проводить огляд. З інструментальних методів використовують рентгенологічне дослідження і УЗ-діагностику перитоніту. Якщо розірвався кишечник, то в пунктаті буде міститися жовч, кишкова паличка, а також калові маси. При проривної же виразці шлунка — додасться до ушкоджують агентам ще й соляна кислота.

Дуже рідко перитоніт може прийняти хронічну форму. Виявляють його на КТ або МРТ — видно набряк і численні спайки очеревини. У хворого, при цьому, скарги на труднощі з дефекацією, напруга м’язів живота і постійні болі.

↑ зміст

Перитоніт — лікування і профілактика

Діагноз гострий перитоніт — це явне свідчення для проведення термінової операції. У більшості випадків, спочатку проводиться підготовка хворого до оперативного втручання, щоб уникнути ускладнень, але не завжди це можливо.

В ході операції видаляють гній, проводять загальну санацію черевної порожнини і усувають саму причину перитоніту — січуть абсцеси, запаюють і зшивають розриви. На деякий час, для того, щоб був вихід знову утворився гною, встановлюють черезшкірний дренаж.

Перитоніт усувають такими заходами, як протимікробна терапія (застосування антибіотиків), підтримка імунітету, обов’язкова детоксикація. Вже через кілька днів після оперативного втручання проводять стимуляцію мускулатури кишечника, так як він може бути дуже ослаблений.

У безлічі випадків перитоніт є лише ускладненням вже існуючих проблем з органами черевної порожнини. Часто він розвивається на тлі виразки шлунка, апендициту або панкреатиту. Краща профілактика цього захворювання — інформування населення про своєчасну діагностику захворювань, які можуть до нього привести і про його небезпеки.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *