Медуниця — Корисні властивості Медуниці — Застосування Медуниці в

Медуниця — загальний опис

РідМедуниця — це невисокі багаторічні рослини сімейства бурачникових. Розгалужене кореневище розповзається неглибоко під землею. Навесні з нього розвиваються невисокі стебла: як правило, від десяти до тридцяти сантиметрів. Листя медунки сидячі, подовжені, опущені, зліг шорсткі. На верхівці стебла розпускаються квіти, які мають цікаву особливість. Спочатку цвітіння їх віночок з пелюстками наділені рожевим забарвленням, а в кінці набувають синю. Період цвітіння припадає на березень-квітень.

↑ зміст

Медуниця — види і місця зростання

Рід медунки нечисленний і налічує всього 14 видів, які ростуть головним чином в країнах Євразії. Мешкає медунка в листяних лісах, живоплотах, її також можна зустріти в чагарниках і тінистих місцях. З нечисленного роду естетичне і лікарське значення мають лише кілька видів:

— медунка волосиста — мешкає повсюдно, поширена і в Росії;

— медунка лікарська — культивується як декоративна рослина, яку використовують і в лікарських цілях. Росте в лісовій смузі Європи, а також зустрічається на Британських островах. Російський ареал проживання — Калінінградська область;

— медунка темна (або неясна) — мешкає в Європі і європейської Росії, займає лісові та лісостепові зони. Є популярним декоративним рослиною, що належать до групи «пролісків».

До інших менш значимих видів відносять медунку вузьколистий, гірську, червону, цукрову, валовідную, найм’якішу, довголисту і ін.

↑ зміст

Медуниця — лікувальні властивості

Медунку лікарську використовують у народній медицині з давніх часів. Її застосовують як відхаркувальний, сечогінний, пом’якшувальний, знеболюючого, кровоспинний, протизапальний засобів, а також для лікування легенево-бронхіальних (астма, бронхіт, пневмонія, туберкульоз) і шлунково-кишкових захворювань. Зовнішньо лікарська рослина застосовують при шкірних захворюваннях. У деяких країнах, наприклад, в Англії листя медунки вживають в їжу.

↑ зміст

Медуниця — лікарські форми

Заготовляють і сушать надземну частину рослини: квітучі пагони разом з листям зрізають біля самої поверхні грунту і сушать невеликими пучками в підвішеному стані. Сушити можна на сонці на відкритому просторі або в приміщенні при штучному нагріванні (до 40 градусів), провітрювання повинно проводитися обов’язково. Далі всі частини перемелюють, розтирають в порошок і використовують для приготування лікарських настоїв, відварів і т.д. Термін зберігання готового екстракту — не більше двох років.

↑ зміст

Медуниця — рецепти народної медицини

Настій при захворюваннях кишечника, гастриті, виразковій хворобі, геморої і діареї: жменю сухої трави залити літром окропу, дати настоятися години 2, далі процідити, траву викинути, а настій вживати по півсклянки кілька разів на день. Для досягнення найкращого результату траву медунки можна змішати з подрібненим насінням льону.

Відвар при легенево-бронхіальних захворюваннях: дві-три столові ложки медунки залити 400 гр. крутого окропу, настояти пару годин, далі сировину віджати і приймати всередину по сто мілілітрів 3-5 р. в день. Більш концентрований відвар використовують для примочок і промивань при виразках, фурункулах, гнійних ранах, висипу і т.п.

Страви з листя медунки також корисні при сильному кашлі, бронхіті і пневмонії (як додатковий засіб до основної терапії, зрозуміло), а свіжовичавлений сік і кашка з листя мають антисептичну і ранозагоювальну дію, знімають свербіж (сік втирають в шкіру), зволожує і лікує потріскані п’яти, усуває мозолі і натоптиші.

↑ зміст

Медуниця — протипоказання

Протипоказань до застосування препаратів на основі медунки не відзначено. Варто виділити лише індивідуальну непереносимість і дитячий вік до 3-х років.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *