Хвороба Паркінсона: всі симптоми, причини, це захворювання може

Старість, як відомо, не радість. З плином часу багато функцій організму поступово згасають, органи і системи починають невблаганно зношуватися. З цієї причини існує величезна кількість типово «літніх» захворювань, а багато хто з патологій, хоча і не характерні тільки для пацієнтів старшої вікової групи, все ж частіше вражають саме літніх людей.

Одна з типово «літніх» патологій — сумнозвісна хвороба Паркінсона. Вона являє собою дегенеративно-дистрофічний процес, який стосується екстрапірамідну систему (особливі групи нейронів головного мозку). В середньому, близько 10% людей за 60 страждають на цю недугу. Молодих людей паркінсонізм практично не зачіпає, але бувають і виключення.

При перших же симптомах потрібно негайно звертатися до фахівця. Про які симптоми і причини хвороби Паркінсона йдеться?

↑ зміст

Хвороба Паркінсона: причини

Сучасна медична наука до кінця не знає, які причини хвороби Паркінсона. Достовірно відомий дофаміновий механізм початку хвороби. По всій видимості, це поліетіологічне захворювання (може бути зумовлена великою кількістю причин). Загальноприйнята причина, якою пояснюють більшість випадків паркінсонізму, полягає в віці пацієнтів. Чим він старше — тим вище ризик хвороби. Але все далеко не так просто. Величезну роль у розвитку патології відіграє генетика. Так, якщо один з родичів по висхідній лінії хворів або страждає на паркінсонізм, ймовірність прояву патології зростає на 10-15%, якщо це батько й мати — ризик на 20% вище. Спадкова форма захворювання проявляється на 10-20 років раніше, ніж інші види хвороби: в 40-50 років і характеризується більш бурхливим розвитком і злоякісним перебігом.

Крім віку і генетики велику роль відіграють фактори зовнішнього середовища. Забруднена атмосфера, погана вода і шкідлива їжа, всі ці явища роблять свій внесок в імовірність розвитку патології. Саме тому жителі мегаполісів і промислових центрів страждають на хворобу Паркінсона частіше.

Часто мова йде не про первинному паркінсонізмі, який спонтанно виник сам по собі, а про вторинну формі хвороби: коли захворювання розвивається через якогось стороннього захворювання або ендогенного фактора. Серед таких причин:

— Пухлини головного мозку будь-якої локалізації. Ведуть до підвищення внутрішньочерепного тиску і порушення вироблення дофаміну (дефіцит).

— Прийом психоактивних речовин: наркотиків. Особливо небезпечний амфетамін. Викликають надмірне збудження нейронів і наступні проблеми з обміном речовин в головному мозку. При цьому паркінсонізм — менший з зол. Куди частіше розвивається шизофренія, афективні розлади і т.д.

— Прийом антипсихотиков. Нейролептики різко знижують рівень вироблення дофаміну, тому великий ризик формування окремих симптомів хвороби Паркінсона.

— ЧМТ.

— Перенесені вірусні хвороби: енцефаліт та ін.

— Токсичні ураження нервової системи.

↑ зміст

Перші симптоми хвороби Паркінсона

Паркинсонизм на кожному етапі свого розвитку відрізняється характерними симптомами. Однак в маніфестаціонний період симптоматика може бути стерта і помилково прийнята за артрит і масу інших хвороб. Ознаки хвороби Паркінсона можна поділити на три типи: рухові порушення, вегетативні порушення і психічні порушення. Вся симптоматика паркінсонізму включає в себе:

— Ведучий перший симптом хвороби Паркінсона — це акинезия: порушення рухової активності. При цьому страждають всі м’язи разом: від найбільших до найдрібніших. Доходить до того, що людина не здатна нормально здійснювати ковтальні руху і навіть моргати. Міміка стає млявою, рухи також зазнають змін у бік дефіциту.

— Ще одна характерна ознака хвороби Паркінсона — підвищення тонусу м’язів, також відоме як м’язова ригідність. Ригідність ускладнює перебіг м’язової акинезії. У хворих виникає відчуття, що їх суглоби складаються з шестерень (симптом зубчастого колеса).

— Порушення координації.

Ці три симптоми є провідними в клінічній картині паркінсонізму. Також спостерігається тремор кінцівок.

Ускладнюється захворювання деякими вегетативними порушеннями:

— Запори, проноси та інші порушення в роботі шлунково-кишкового тракту. Викликані зниженням перистальтики кишечника, відсутністю нормальної рухової активності (гіподинамією) і іншими факторами.

— Минуща гіпотонія. Являє собою різке падіння артеріального тиску при зміні положення тіла в просторі. Такі стрибки тиску можуть призвести до втрати свідомості і навіть інсульту.

— Утруднене сечовипускання. Все з тих же причин: зниження активності гладкої мускулатури.

— Підвищення активності сальних залоз.

Супроводжується паркінсонізм і психічними розладами:

— Змінами афективної сфери (зниження настрою по депресивному типу або чергуванням депресій з періодами підвищеного настрою).

— Деменцією. Порушеннями когнітивної сфери за типом дефіциту. У хворих різко знижується інтелект, вони не можуть вирішувати повсякденні завдання.

Існують і деякі інші симптоми хвороби Паркінсона:

— Труднощі з промовою.

— Зниження лібідо.

— Слабкість.

— Порушення прийому їжі.

В сукупності ці симптоми зустрічаються майже в повному складі у будь-якого хворого паркінсонізмом. Однак весь симптомокомплекс розвивається повільно, поступово. Може йтися про роки.

↑ зміст

Діагностика хвороби Паркінсона

З точки зору діагностики хвороба Паркінсона не представляє великих труднощів. Навіть недосвідчений лікар з першого погляду на пацієнта визначить хвороба. Однак на початкових стадіях захворювання проявляється неспецифічними симптомами, начебто болів в руках. Тому при перших же підозрах на початок хвороби Паркінсона потрібна консультація лікаря. Паркинсонизм непростий, він являє собою «міждисциплінарну» патологію, яку спільно лікують лікар невролог і психіатр. Перший до кого слід йти — лікар-невролог.

Збір анамнезу — це перша процедура, з якою доведеться зіткнутися пацієнтові. Суть її полягає в усному опитуванні пацієнта на предмет скарг. На ранніх етапах добре себе зарекомендувала МРТ і енцефалограма. Ці дослідження дозволяють вловити ладі самі неявні зміни з боку роботи мозку.

↑ зміст

Лікування хвороби Паркінсона

Хвороба Паркінсона на сьогоднішній день вважається невиліковною. Однак не варто впадати у відчай: при грамотному підході симптоматику можна звести до мінімуму. Лікування хвороби Паркінсона, відповідно, симптоматичне, спрямоване на зменшення проявів захворювання.

Тактика лікування полягає в якомога більш пізньому введенні препаратів. Все починається з ЛФК, масажу і оптимізації режиму фізичної активності.

Пізніше, коли хвороба починає прогресувати, вже неможливо обійтися без медикаментів. Призначаються препарати наступних груп:

— Нейролептики, Психоаналептикі для зняття симптомів психозу і редукції продуктивних симптомів (марення, галюцинацій).

— Антидепресанти, снодійні і заспокійливі препарати: призначаються для поліпшення сну і нормалізації емоційного фону.

— Когнітивні порушення (зниження пам’яті, інтелекту) коригуються за допомогою спеціальних препаратів.

— Препарати на кшталт проносних і ін. Призначаються для корекції порушень вегетативного характеру (запорах, проблеми в роботі шлунково-кишкового тракту та ін.).

В комплексі препарати і методи ЛФК дозволяють істотно уповільнити хворобу.

↑ зміст

Профілактика хвороби Паркінсона

Специфічних заходів профілактики хвороби Паркінсона не існує. Однак в силах людини істотно знизити ризик ймовірності захворіти. Для цього слід:

— Підтримувати режим фізичної активності на достатньому рівні. Гіподинамія підвищує ризик захворіти на паркінсонізм.

— Регулярно «тренувати» мозок. Вирішувати завдання, розгадувати кросворди, грати в шахи. Це універсальна міра профілактики проти Паркінсона і Альцгеймера.

— З обережністю застосовувати нейролептики. Такі препарати повинні прийматися тільки під контролем лікаря.

— Регулярно проходити профілактичні огляди у невропатолога.

Хвороба Паркінсона може розвиватися роками, не завжди процес досить очевидний для пацієнта. Тому-то таке значення відіграє самоспостереження і самодіагностика. При перших же підозрах слід терміново звернутися до лікаря.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *