Аніс — Лікувальні властивості Аниса — Застосування Аниса в медицині — Які

Аніс — загальний опис

Аніс — це однорічна трав’яниста рослина, що відноситься до сімейства зонтичних. Має прямостояче круглий стебло, що розгалужується вгорі, і тонкий веретеноподібний корінь. Нижні листя цілісні і з довгим черешком, верхні ж — лінійно-ланцетні і двічі перисті. У анісу білі дрібні квітки, зібрані в парасольку, з яких згодом дозрівають плоди — яйцеподібні двусемянки. Цвітіння відбувається в червні — липні. Аніс відрізняється сильним специфічним запахом — солодкуватим і пряним.

↑ зміст

Аніс — види і місця зростання

Широко поширений аніс на Кіпрі, в Греції і Лівані. Для отримання ароматичних плодів, його вирощують в таких країнах як Італія, Іспанія, Індія, Туреччина, Мексика, Китай, США і Чилі. Серед держав, що входять до складу колишнього Радянського Союзу, найбільше аніс культивують в Росії, Україні, Молдавії, країнах Середньої Азії та Північного Кавказу.

↑ зміст

Аніс — лікувальні властивості

Застосування анісу ефективно при захворюваннях органів травлення (посилюється секреторна, моторна функції кишечника), метеоризмі і для збудження апетиту. Його радять вживати годуючим матерям для поліпшення лактації.

Це антисептичну і відхаркувальний засіб успішно використовується при бронхіті, кашлі, кашлюку, ларингіті, трахеїті та інших недугах верхніх дихальних шляхів. Аніс добре себе зарекомендував при лікуванні хворобливих менструацій і порушень циклу. Нормалізує роботу печінки, підшлункової залози.

↑ зміст

Аніс — лікарські форми

Для виготовлення лікарських засобів використовуються плоди. Коли велика їх частина на рослині дозріє — його скошують і досушують в снопах, після обмолочують, звільняють від домішок. Цілющі властивості плодів анісу зберігаються протягом трьох років.

Аніс — рецепти

Для застосування всередину використовують настій плодів анісу (дві чайні ложки на склянку окропу). Вживати 3-4 рази на добу за півгодини до їди по четвертій частині склянки.

Також широко використовується настоянка з плодів анісу (20 гр. На півсклянки 40% горілки або спирту), яку вживають 2-3 рази на добу по 20 крапель.

Як відхаркувальний зілля при бронхоектазах застосовують oleum Anisi (анісова масло): 2-3 рази на добу по 5 крапель на рафінований цукор.

При афонии (втрати голосу) рекомендовано використання відвару з анісової насіння. Для його приготування потрібно півсклянки насіння залити склянкою води і кип’ятити близько 15-ти хвилин. Коли відвар злегка охолоне, його проціджують і змішують з четвертою частиною склянки липового меду, потім доводять до кипіння, переливають в інший посуд і додають 1 ст. л. коньяку. Приймають через кожні півгодини до отримання позитивного ефекту.

Liquor Ammonii anisatus (нашатирно-анісові краплі) приймаються 3-4 рази на день по 10 крапель на рафінований цукор як відхаркувальний зілля.

Tinctura Opii benzoica (настоянка опійної-бензойна) приймається по 20-40 крапель при кашлі, як відхаркувальний засіб.

Для зовнішнього застосування використовують мазь, яку готують з порошку насіння анісу звичайного і порошку кореня чемериці білої, взятих порівну і перемішаних зі свинячим смальцем у співвідношенні 1: 2. Це засіб проти педикульозу (використовувати мазь потрібно дуже обережно, оскільки чемериця біла — отруйна рослина).

↑ зміст

Аніс — протипоказання

В окремих випадках аніс може спровокувати шкірну алергію. Строго протипоказано його використання при хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, вагітності і виразкових хворобах шлунка та дванадцятипалої кишки. Первинне застосування необхідно починати з малих доз. При гарній переносимості (відсутність головного болю, нудоти і ін.) На наступний день дозволено вживання робочої дозування.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *